Неправильное понимание трагического: зависть, стыд и страдание. Бенджамін Кілборн

Досліджуючи зміни у сприйнятті емоцій заздрості та сорому, які відбуваються впродовж більш ніж двох тисячоліть, Бенджамін Кілборн пише у книжці «Неправильное понимание трагического: зависть, стыд и страдание» про те, що, у той час як у Арістотеля поняття необачного вчинку і катарсису становлять суть трагедії, ранній християнський період демонструє базові зсуви в оцінці емоцій, трагедії і травми. Зло більше не сприймалося як прояв людської необачності, а стало пов'язуватися зі злою волею і злісною навмисною дією. У результаті, людське страждання набуло відтінку викликаного спокусами гріха і стало заслуженим покаранням.

З плином століть західна традиція почала надавати особливого значення не слабкості та спокусі, а, скоріше, силі та жорстокості. Засновник психоаналізу З. Фройд, згідно з американським дослідником, дотримувався переважаючих культурних цінностей під час виокремлення провини та агресії у своїй характеристиці едипового комплексу. На думку Кілборна, раціоналізм відкинув почуття нерозуміння як недоречні у світі, не залишаючи місця для незбагненного як переживання, основи етики та суті трагедії.

Бенджамін Кілборн — доктор клінічного психоаналізу (Південно-Каліфорнійський інститут психоаналізу), доктор етнопсихології (Сорбонна), магістр літератури (Колумбійський університет), психоаналітик, тренінг-аналітик і супервізор Міжнародної психоаналітичної асоціації (IPA). Член Американської психоаналітичної асоціації (APA), член Міжнародної асоціації з вивчення травматичного стресу, член Товариства Ференці, професор Інституту Карен Хорні (м. Нью-Йорк) та інституту SEFAAP (м. Форт-Лодердейл, Флорида). Викладач Психоаналітичного інституту Стамбула (навчальна група Міжнародної Психоаналітичної асоціації), запрошений професор кафедри Психоаналізу Інституту Практичної Психології та Психоаналізу.