Навязчивые состояния. Человек-крыса. Человек-волк. Том 4. Зиґмунд Фройд

Книга «Навязчивые состояния. Человек-крыса. Человек-волк. Том 4» являє собою дві класичні праці Зиґмунда Фройда «Нотатки про один випадок неврозу нав'язливого стану» (випадок Ернста Ланцера, віденського юриста, який марить східними щурячими тортурами) і «З історії одного інфантильного неврозу» (випадок пацієнта Фройда, Сергія Панкеєва, якому в дитинстві на Різдво наснився сон про білих вовків на горіховому дереві).

Що являє собою досвід суб'єкта, змушеного обрати формою буття невроз нав'язливих станів? Які його конститутивні структури та основний конфлікт? Фройд обговорює кілька організуючих сюжетів: амбівалентність почуттів, контроль дійсності та компульсивність, сексуалізація розумових процесів, гомосексуальна тенденція та фантазматична організація внутрішнього життя. Нав'язливі стани обох пацієнтів відображають конфлікт між двома приблизно однаковими за силою протилежними спонуканнями — любов'ю і ненавистю.

Зиґмунд Фройд — видатний австрійський психолог, психіатр і невролог, засновник психоаналізу — методу, який базувався на визнанні існування таких психічних процесів, як свідоме, несвідоме і надсвідоме, тобто на існуванні не тільки процесів, котрі контролюються людиною і є свідомими, а й таких, що здійснюються несвідомо і нею не контролюються. Несвідоме виявляється в інтуїції, передчутті, творчому натхненні, раптових здогадках, сновидіннях, гіпнотичних станах і такому іншому; в діях, які здійснюються автоматично, рефлекторно тощо. Таке відкриття призвело до революції в психіатрії і лікуванні неврозів.